Інфекційні та неінфекційні риніти у дітей
Носова порожнина – це порожнистий орган, у якому розміщені органи нюху та через який відбувається дихання. Цей орган виконує дихальну, нюхову, захисну та резонаторну функції. Риніт спричиняє порушення цих функцій та може призвести до серйозних змін в організмі. Будь-яке тривале, протягом декількох місяців або років, порушення дихання через ніс впливає на формування у дитини лицьового скелета та грудної клітки, а також призводить до погіршення кисневого обміну, роботи дихальної та серцево-судинної систем, а відтак – загального фізичного розвитку дитини. Як результат, дитина швидше стомлюється, порушується її сон, може знижуватися пам’ять, виникати неуважність.
Якщо дитина хворіє на риніт, зростає ймовірність розвитку в неї алергічних захворювань, оскільки порушується робота війок епітелію слизової оболонки носової порожнини. Така робота спрямована на видалення мікрочастинок, зокрема потенційних алергенів: пилку рослин, частинок шерсті тварин, побутового пилу, хімічних речовин, що застосовують в побуті.
Розвиток запального процесу в порожнині носа може викликати у дитини загострення хронічних захворювань, наприклад, бронхіальної астми.
Класифікація ринітів
Риніт може бути першою ознакою респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ) або початком алергічної реакції. Залежно від етіологічного чинника розрізняють два основних види риніту:
У дітей, особливо раннього віку, інфекційні риніти виникають частіше, ніж у дорослих . Такі риніти можуть буди неспецифічними, тобто свідчити про початок ГРВІ, або специфічними – викликаними збудниками інфекційних захворювань.
Крім зазначених видів риніту, ще виділяють гострий травматичний риніт. Він розвивається у випадку травмування слизової оболонки порожнини носа сторонніми предметами, у разі опіків, хірургічного втручання. Також за умови впливу навколишнього середовища – пилу, диму, хімічних речовин.
Причини виникнення ринітів
Гострий риніт виникає внаслідок потрапляння на слизову оболонку порожнини носа вірусної або бактеріальної інфекції. Він може виникати за гострих інфекційних захворювань, зокрема грипу, кору, скарлатини, дифтерії.
Хронічний риніт може бути наслідком гострого риніту, місцевого порушення кровообігу, або тривалого впливу несприятливих чинників навколишнього середовища та поганих побутових умов.
Вазомоторний риніт зумовлений порушенням нервово-рефлекторних механізмів реакції на рефлекторні подразнення. Коли на слизову оболонку порожнини носа впливає холодне повітря, різкий запах тощо, це призводить до бурхливої реакції, наслідком якої і є риніт.
Алергічний риніт пов’язаний з підвищеною чутливістю слизової оболонки порожнини носа до різних зовнішніх алергенів. За підвищеної чутливості організму до збудників бактеріальних і вірусних захворювань може виникнути інфекційно-алергічна форма риніту.
Основний чинник розвитку риніту – це зазвичай переохолодження, що спричиняє порушення захисних механізмів організму й активізує умовно-хвороботворну мікрофлору порожнин носа, носоглотки та рота. Іншим вагомим чинником є зниження імунітету внаслідок перенесення дитиною гострих або хронічних захворювань.
Клінічні прояви риніту
Залежно від форми захворювання, його стадії та важкості перебігу клінічні прояви риніту можуть значно різнитися.
Закладеність носа, прозорі виділення, чхання – класичні ознаки гострого риніту. Характерною для гострого риніту є також сльозотеча, що виникає внаслідок подразнення чутливих рефлексогенних зон слизової оболонки порожнини носа.
Риніт починається швидко з погіршення загального стану хворого:
Хвора дитина відчуває печіння, лоскотання та дряпання в носовій порожнині. Потім з’являються виділення рідини через посилення функцій слизових залоз. Ці виділення подразнюють шкіру пристінка носової порожнини та верхньої губи, що проявляється її почервонінням та появою тріщин. Набряк слизової оболонки носа призводить до порушення дренажу придаткових пазух носа та середнього вуха, що створює сприятливі умови для активізації умовно-патогенної мікрофлори та сприяє розвитку бактеріальних ускладнень.
Пізніше характер виділень з порожнини носа змінюється, вони стають каламутними, потім жовтуватими та зеленуватими. Це зумовлено наявністю у виділеннях гною.
Ознаками поліпшення стану хворого є:
Загальна тривалість гострого риніту становить 8-14 днів. Вона може варіюватися в той чи той бік. Якщо загальний та місцевий імунітет дитини не порушений, гострий риніт може припинитися через 2-3 дні. У дітей з ослабленим імунітетом, які часто хворіють на ГРВІ, за наявності хронічних вогнищ інфекції гострий риніт може бути затяжним – до 3-4 тижнів.
Основною скаргою хворих та хронічний катаральний риніт є порушення носового дихання з позмінним закладанням то однієї, то іншої половини носа. Залежно від переважання окремих елементів ексудату, виділення з носа можуть бути серйозними, слизовими або слизисто-гнійними.
Хронічний гіпертрофічний риніт має більш тривалий перебіг, ніж при катаральній формі. Закладеність носа має більш постійний характер та не зникає після використання судинозвужувальних засобів. Крім утрудненого носового дихання, хворих турбують головні болі, поганий сон. Слизова оболонка носа зазвичай блідо-рожева, червонувата або з синюшним відтінком. Для гіпертрофічного риніту характерні також рясні густі виділення, що заповнюють носові ходи та стікають у носоглотку. Однак, в окремих випадках, виділень може і не бути.
При хронічному атрофічному риніті хворі скаржаться на відчуття сухості, тиску, утворення кірок у носі та головні болі. Виділення з носа густі, жовто-зелені. Місцями вони засихають, утворюючи кірки. Підвищена прохідність носових ходів та значні гнійні виділення можуть зумовити поширення хронічного запального процесу на слизову оболонку глотки і гортані.
Неінфекційний риніт має дві форми – алергічну, зумовлену підвищеною чутливістю організму до алергенів, та вазомоторну (нейровегетативну), що викликана нейровегетативними розладами.
Ці форми мають спільні прояви:
Постійною ознакою алергічного риніту є чхання, що супроводжується рясними прозорими водянистими виділеннями з носа й утрудненим носовим диханням. Виділенням передує свербіж у носовій порожнині.
Ускладнення риніту
Основними ускладненнями гострого риніту, яку розвиваються досить часто у дітей дошкільного віку, є такі:
Хронічний риніт частіше розвивається у дітей віком від трьох до п’яти років на тлі повторюваних ринітів (до 12 разів на рік). Зазвичай лікування проводять в амбулаторних умовах.
Синусити у дітей часто протікають безсимптомно, що зумовлено неповним розвитком придаткових пазух носа. Лікувати синусит можна вдома. Однак, якщо температура тіла підвищується до 38 градусів Цельсію і вище, дитина збуджена, а у виділеннях із носа з’являються домішки крові – дитина потребує негайної госпіталізації.
Гострий середній отит часто виникає у дітей першого року життя через те, що слухова труба в них широка і коротка. Багато часу діти проводять лежачи на спині, у них немає навички відкашлювання за гострих запалень слизової оболонки порожнини носа і носоглотки, тому секрет із носової порожнини затікає через слухову трубу в середнє вухо, і розвивається запалення.
Профілактика риніту
Щоб уникнути захворювання дитини на риніт, батьки вихованців дошкільного навчального закладу мають проводити профілактику захворювання вдома та своєчасно звертатися до лікарів за виникнення патологій порожнини носа, ротової порожнини та глотки: синусит, тонзиліт, фарингіт, аденоїдит, утруднене носове дихання тощо.
Важливим методом профілактики є систематичне загартування, що поліпшує стан імунітету, збільшує функціональні резерви дитячого організму.
Як захиститися від ботулізму
Пам’ятка для батьків