Дієтсестра

  Рекомендації для батьків

фіточайpdf

Щодо організації раціонального та дієтичного харчування дітей удома

  • Сформуйте для дитини певний розпорядок прийому їжі та дотримуйтесь його.
  • Не підгодовуйте дитину між прийомами їжі.
  • Не змушуйте дитину з’їдати багато їжі. Здорова дитина з’їдає стільки, скільки потрібно для неї.
  • Включайте до раціону дитини страви, що рекомендовані для її віку, та ті, що готують у дошкільному навчальному закладі, зокрема киселі, каші, овочеві страви.
  • Навчить дитину користуватися ложкою та виделкою, сформуйте навички культури споживання їжі.
  • Не годуйте дитину перед приходом до дошкільного навчального закладу.
  • Памятайте, що харчування під час дієти має бути дієтичним не лише в дошкільному навчальному закладі, а й удома.
  • Доповнюйте раціон тими поживними речовинами, яких дитина не отримала в дошкільному навчальному закладі. Не давайте дитині жирної їжі, цукерок та ковбас.
  • Памятайте, що вечірній прийом їжі має відрізнятися від того, що дитина їла в дошкіному навчальному закладі. Наприклад: якщо в обід дитина їла м'ясо, на вечерю приготуйте відварну рибу; якщо кашу та овочі на полуденок – приготуйте страву з кисломолочного сиру тощо.
  • Виключить з раціону дитини за дієтичного харчування такі продукти харчування: жирне м'ясо, печінку, міцні бульони, свіжий хліб, смажені яйця, квашені та мариновані овочі, какао та здобу.
  • Припускайте, а не пасеруйте овочі під час приготування страв для дієтичного харчування.
  • Обовязково виключіть з раціону дитини за дієтичного харчування смажені страви.
  • Обмежте або виключіть взагалі, залежно від призначеної дієти, сіль та смакові приправи.

Рекомендації для забезпечення здорового харчування для дітей до 7 років  з надлишком ваги

Участь батьків у лікувальних програмах особливо важлива для успішного зниження маси тіла у дітей молодшого віку. Для запобігання розвитку надлишкової маси тіла й ожиріння чи для лікування цих станів у дитини батькам слід контролювати харчування дитини, а саме дотримуватися низки правил.

  1. Не слід перешкоджати лікуванню дитини, відгороджуватися від проблеми, яка насправді існує. Ефективне та вчасне лікування надлишкової маси й ожиріння сприяє  здоров’ю дитини і запобігає розвитку більш тяжких неінфекційних захворювань.
  2. Давати дитині змогу регулювати вживання їжі, зокрема не наполягати на тому, щоб вона з’їла все, що лежить на тарілці.
  3. Харчувати дитину їжею з належними поживними макро- та мікроелементами, необхідними для оптимального розвитку організму дитини.
  4. Давати дитині достатню кількістю  цільного зерна, фруктів і овочів.
  5. Обмежувати вживання дитиною висококалорійних продуктів з низьким вмістом поживних макро- та мікроелементів (наприклад, заборонити вживання готових закусок в упаковках).
  6. Обмежувати вживання дитиною солодких охолоджених напоїв.
  7. Організовувати обіди та /або вечері у родинному колі.
  8. Обмежувати перегляд телевізійних програм (вони часто пропагують нездорове харчування, вживання шкідливих продуктів) та навчати дитину, як протистояти впливові реклами.
  9. Пояснювати дитині різницю між здоровими і не здоровими продуктами харчування та привчати її обирати здорові продукти.
  10. Вести здоровий спосіб життя, зокрема купляти і собі, і дитині здорові продукти харчування, адже вагому роль у формуванні правильних харчових звичок у дитини відіграє приклад батьків.

Як захиститися від ботулізму

Пам’ятка для батьків

  • Купуйте продукти харчування лише в тих магазинах, де ви впевнені, що їх правильно зберігають і дотримуються термінів придатності.
  • Пролукти харчування, що швидко псуються, зберігайте лише в холодильнику. При цьому обов’язково дотримуйтеся термінів їх придатності.
  • Забеспечте товарне сусідство продуктів харчування під час їх зберігання в холодильнику.
  • Обробляйте сирі й готові продукти харчування різними ножами на різних обробних дошках.
  • Під час приготування домашніх консервів ретельно мийте овочі, фрукти, ягоди під проточною водою, а від так обдавайте їх окропом. Адже залишки грунту на них можуть містити спори збудника.
  • Скляні банки, перш ніж наповнити продуктами, ретельно промойте водою. Опісля, обов’язково простерилізуйте їх.
  • Під час приготування домашньої ковбаси старанно обробляйте кишки. Адже за життя тварини в них могли бути спори збудника.
  • Ретельно проварюйте, тушкуйте або просмажуйте овочеві та м’ясні страви.
  • Залишки їжі, що вживаєте на наступний день після приготування, обов’язково прогрівайте на вогні не менше 10 хв.
  • Не вживайте консерви, якщо бачите, що герметичність банки порушена, вона роздута або деформована.
  • На відпочинок беріть продукти харчування лише тривалого зберігання

Як колір посуду впливає на апетит

Блакитний колір – нейтральний. Згідно з спостереженнями фахівців, він не посилює апетит. Тож блакитний посуд можна використовувати для перших та других страв. Водночас не рекомендують пити з блакитних чашок. Адже цей колір зумовлює бажання поїсти солодощі одразу після їжі.

Білий посуд – для тих, хто хоче набрати вагу. Будь-яка страва на білому тлі виглядає смачно та привабливо.

Посуд жовтого кольору, з одного боку, стимулює апетит, а з іншого – дає змогу швидше насититися. Фахівці рекомендують використовувати тарілки такого кольору для подачі перших страв – суп. Або борщ шкоди фігурі не завдадуть, а завдяки відчуттю насичення до гарніру справа не дійде.

Фісташковий, рожевий і помаранчевий кольори стимулюють виділення шлункового соку, а відтак – і апетит. Тож тим, хто хоче схуднути, слід відмовитися від посуду таких кольорів.

Посуд болотного кольору є знахідкою для всіх, хто хоче схуднути. Страви, подані на тарілках такого кольору, мають неапетитний вигляд.

Чорний, синій і бузковий посуд привертає увагу на кухні, однак страви, подані на тарілках таких кольорів, також неапетитні.

Їсти з червоного або оздобленого візерунками такого кольору посуду фахівці не рекомендують. Адже цей колір збуджує нервову систему, що призводить до втрати контролю над апетитом. А відтак – до швидкого вживання їжі.

Режим харчування дитини вдома

                   Раціональний режим харчування сприяє зміцненню імунітету дитячого організму, нормальному росту та розвитку дитини. Такий режим харчування передбачає суворе дотримання часу прийомів їжі. Меню домашнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.

Привчайте дитину:

перед прийомом їжі обов’язково мити руки з милом, витирати їх індивідуальним рушником, самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;

під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу; відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки; не обливатись;

після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.

              Якщо дитина харчується у дитячому садку, відкоригуйте режим харчування вдома, урахувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та часи прийому їжі.

                  Формуйте у дитини культурно-гігієнічні навички під час вживання їжі.

                  Навчайте малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним.

               Обговорюйте з дитиною правила розпорядку, пояснюйте їй, що і як треба робити. При цьому важливо виховувати у дитини культуру поведінки, розвивати мовлення, вміння орієнтуватися у навколишньому світі:

привчати розуміти призначення й основні якості предметів побуту, називати їх (тарілка велика, маленька, глибока, мілка тощо), вчити розуміти і називати дії з предметами (з чашки п’ють, ложкою їдять тощо);

 виховувати слухняність, пошану до дорослих;

 заохочувати висловлювати прохання;

 навчати словам ввічливості.

Подбайте про те, щоб посуд, з якого їсть дитина, завжди був чисто вимитим, їжа свіжою, щойно приготованою. Свіжі овочі та фрукти перед вживанням обдавайте окропом для знищення патогенних мікроорганізмів.

 

Особливості організації харчування дітей улітку 

Щоб забезпечити в літній сезон дитину необхідною кількістю вітамінів і мінеральних речовин не забувайте включати в меню дитячого харчування свіжі овочі, ягоди та фрукти.

Не слід забувати про такі продукти харчування, як зелень петрушки, кропу, щавель, кропиву.Раннім літом корисно готувати борщ зі щавлю, омлет з кропивою.

Молоде зелене бадилля буряка та моркви можна використовувати для приготування супів, борщів.

Особливе значення має вміст у дитячому раціоні солей кальцію, фосфору та заліза. Ці мінеральні речовини містяться в молочних продуктах, м’ясі, рибі, яйцях, вівсяній крупі, овочах.

Основними джерелами йоду є такі продукти: морська риба, морська капуста, яйця, зернові (крупи, особливо вівсяна), горох, молочнокислі продукти, горіхи(особливо кедрові).

На вітамін С особливо багаті плоди шипшини, горіхи, чорна смородина, зелень салату, шпинату, кропу, петрушки, зелена цибуля, а також яблука, садова і лісова суниця, малина, агрус, свіжа капуста, солодкий болгарський перець, помідори, редис, зелений горошок.

Вітамін А, який потрібен для процесів росту організму в активній формі, міститься лише в продуктах тваринного походження

( печінці, рибі, сирі, жовтках яєць, молоці). В цих продуктах також міститься і вітамі Д, який має виключне значення для життєдіяльності дитячого організму.

Вітамін В1, який стимулює нервову та м’зову діяльність, забезпечує нормальний тонус органів травлення міститься в м’ясі, печінці, яйцях, житньому та пшеничному хлібі грубого помолу, гречаній та вівсяній крупі, бобових, дріжджах.

Ві тамін В2, який має велике значення для синтезу гемоглобіну крові міститься у м’ясі, молоці, твердому сирі, печінці, крупах, яєчному жовтку, моркві, горосі, меді, дріжджах.

Джерелом вітаміну В6 є пекарські дріжджі, проросле насіння, пшеничні та рисові висівки, печінка, м’ясо, риба

Раціональне харчування дошкільників

Харчування є одним з найважливіших факторів, що забезпечують нормальний потік процесів росту і розвитку дитини, стійкість до впливу несприятливих умов, високий функціональний рівень провідних систем організму.

Раціональне харчування – це харчування здорових дітей, що повністю відповідають віковим фізіологічним потребам організму в основних речовинах і енергії.

Залежно від віку діти повинні щодня одержувати певну кількість енергії, живильних, мінеральних речовин і вітамінів.

Білки є життєво необхідними речовинами й мають особливе значення в харчуванні дітей. Насамперед це основний пластичний матеріал, що йде на побудову кліток, тканин, органів. Необхідні вони також для утворення ферментів, гормонів, гемоглобіну крові, вони формують з'єднання, які забезпечують імунітет. Білки беруть участь у процесах засвоєння жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів. Особливо велика їхня роль у засвоєнні організмом вітаміну С.

Жири є джерелом енергії, вони необхідні для побудови клітинних оболонок, беруть участь в обміні речовин, відіграють роль запасного живильного матеріалу, забезпечують засвоєння багатьох вітамінів.

 Найбільш легко засвоюються організмом молочні жири (вершкове масло, вершки, сметана), сутужніше - свинячий, баранячий, яловичий жир, тому їх не рекомендується використати в харчуванні дітей дошкільного віку. Варто уникати надлишкового споживання жирів, тому що це може привести до ожиріння.

Вуглеводи – головне джерело енергії, разом з білками й жирами вони беруть участь в обміні речовин. Більша частина харчового раціону дитини складається з вуглеводів, добова норма вуглеводів в 4 рази більше, ніж жиру і білка. Вуглеводи втримуються в продуктах рослинного походження - крупах, картоплі, овочах, фруктах. Багаті вуглеводами цукор, хліб, мед, цукерки. Надлишкова кількість вуглеводів легко перетворюється в жир і нерідко є однією із причин ожиріння, а надлишок солодощів сприяє розвитку карієсу зубів.

Мінеральні речовини, що входять до складу харчових продуктів, діляться на макроелементи, (кальцій, калій, фосфор, натрій, хлор) і мікроелементи (фтор, цинк, мідь, йод). Особливе значення в харчуванні дітей надається солям кальцію й фосфору, які формують кісткову й зубну тканини, входять до складу гормонів, беруть активну участь в обмінних процесах. Кальцію властиво протизапальна й антиалергічна дія.

Вітаміни відіграють роль каталізаторів в обмінних процесах, вони необхідні для росту й розвитку кліток, тканин. Вітаміни вводяться з їжею. Як правило, вони не синтезуються в організмі. Вітаміни діляться на 2 групи: жиророзчинні (А, D, Е, К) і водорозчинні (С, В).

Вода – необхідна складова частина раціону, вона входить до складу кліток і тканин, бере участь у процесах, що забезпечують життєдіяльність організму; з водою видаляються кінцеві продукти обміну. Вода в організм надходить із продуктами (особливо багато її втримується у свіжих фруктах і овочах), а також у вільному стані (чай, компот, суп). У добу кількість рідини, що надходить в організм дітей 3-7 років, повинне бути в межах 1,5-2 л. Потреба в рідині коливається залежно від сезону року, віку, індивідуальних особливостей дитини. Надлишкова кількість води не рекомендується, тому що це веде до перевантаження нирок, серця.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ХАРЧУВАННЯ ДИТИНИ ЗІ ЗНИЖЕНИМ АПЕТИТОМ

                 Взагалі під час організації харчування дитини з поганим апетитом дорослим необхідно виявляти винахідливість.

               Якщо дитина відмовляється від їжі, в жодному разі не годуйте її силоміць. Краще пропустити прийом їжі або зробити це пізніше, а потім годувати дитину невеликими порціями за 5-6 або більше прийомів. І все ж проміжки між окремими годуваннями мають бути не меншими за 3 години.

               Дуже важливо на початку годування дати дитині такі продукти, які мають властивість підсилювати відділення травних соків і тим самим поліпшувати апетит. Це може бути кислий фруктовий або ягідний сік, шматочок оселедця, квашена капуста, солоний огірок, салат із сирих овочів. Сприятливо діє міцний м'ясний бульйон. Однак дуже важливо звернути увагу на можливість виникнення алергічних реакцій (висип, почервоніння шкіри щік). У цьому випадку від бульйону доведеться відмовитися.

             Для дітей зі зниженим апетитом важливо суворо дотримуватися режиму годування — не давати нічого їстівного в проміжках між окремими прийомами їжі, а також не давати багато пити. У такому разі дитина охочіше розпочинатиме прийом їжі з рідких страв. У той саме час при годуванні дозволяйте їй запивати тверду їжу водою, соком або овочевим відваром і, звичайно, не обмежуйте пиття безпосередньо після годування.

                          Протягом певного часу можна застосувати метод «вільного годування», тобто годувати дитину за її бажанням. Найулюбленіші дитиною страви слід готувати частіше за інші, але при цьому дещо змінювати рецептуру, додаючи необхідні багаті білком продукти (м'ясо, сир тощо).

             Чи замислювалися ви над тим, чому у деяких дітей після оформлення у дошкільний заклад поліпшується апетит, припиняються звичні блювання? Усе тому, що діти охочіше їдять за загальним столом, у родинному колі, в товаристві інших дітей. Тож виробіть правило сідати за стіл усією родиною.

            Іноді дитина погано їсть через те, що до початку годування перебуває в збудженому стані, занадто захоплена грою, заняттями. У цьому випадку можна дещо перенести (на 20-30 хвилин) прийом їжі, дати час на те, щоб дитина змогла заспокоїтися.

             У спекотні літні дні або за високої температури повітря в приміщенні організм дитини втрачає багато рідини. Це призводить до зменшення вироблення травних соків і зниження апетиту. У таких випадках перед початком годування дитині рекомендується дати трохи прохолодної кип'яченої води або несолодкого соку, можна почати годування з кисломолочного напою чи змінити режим годування: у найспекотніший полуденний час дати дитині вдруге легкий сніданок (кефір, булочку, фрукти), а обід перенести на пізніший час, скажімо, після денного сну. У такому випадку дитина, добре відпочивши і зголоднівши, легко впорається з досить калорійним обідом.

                        Особливості формування харчової поведінки дітей

Однією з найбільш вагомих причин погіршення стану здоров’я дітей дошкільного віку є порушення структури харчування та зни­ження його якості. Чимало захворювань та патологічних станів, зо­крема дефіцити або надлишки мінеральних речовин та вітамінів, призводять до порушення як фізичного, так й інтелектуального розвитку дітей. Тому профілактика та корекція порушень харчо­вої поведінки дошкільників мають важливе соціально-гігієнічне значення.

Харчування — це не лише фізіо­логічний, а й соціально та культурно зумовлений процес, тому організація раціонального харчування містить психологічні компоненти.

Харчова поведінка як складова способу життя людини охоп­лює пошук, вибір, приготування і вживання їжі, а також усі супут­ні процеси. Формується вона з дитинства, а отже, впливає на стан здоров’я й у дорослому віці.

Оцінюють харчову поведінку дитини як адекватну (гармоній­ну) або неадекватну (девіантну) залежно від багатьох показників, зокрема від місця, яке займає їжа в ієрархії цінностей дитини, від якісних і кількісних показників, етики та естетики харчу­вання.

          Харчова поведінка залежить від таких умов, як:

  • особливості культури;
  • виховання;
  • матеріальні можливості;
  • біологічні особливості.

З-поміж найбільш значущих проявів неадекватної харчової по­ведінки дітей виокремлюють:

☺       надлишкове вживання солі, цукру, насичених жирів;

☺       дефіцит мікроелементів у раціоні харчування;

☺       недостатнє вживання риби, молочних продуктів, овочів та інших продуктів, які є джерелом харчових волокон.

Так, якщо дитина не снідає, часто вживає солодкі газовані на­пої, цукерки, напівфабрикати та їжу швидкого приготування вели­кими порціями, це призводить до підвищення маси її тіла, а багаті на жири та бідні на клітковину раціони спричиняють захворювання серцево-судинної системи, ожиріння, рак тощо,

                                 Чинники, що впливають на культуру харчування

Особливості харчової поведінки формуються у дитинстві та ма­ють доволі стійкий характер. Найімовірніше, дитина, яка харчується неправильно, не змінить свою звичку у подальшому житті. Тому для формування адекватної харчової поведінки дошкільників переду­сім доцільно розглянути ті чинники, що впливають на вподобання у харчовій культурі дітей:

  1. харчова поведінка батьків;
  2. приклад авторитетних людей;
  3. наочне навчання та моделювання;
  4. реклама продуктів харчування.

Харчова поведінка батьків

Найбільше впливають на харчову поведінку дитини ставлення до приймання їжі та смакові переваги матері, адже вона є найріднішою людиною і першим зразком для наслідування. З нею дитина частіше спілкується, ділиться враженнями та проводить більше часу, аніж з іншими членами сім’ї.

       Результативність виховання батьками як позитивних, так і не­гативних смакових звичок переважає впливи інших дорослих. Май­же завжди поведінка дитини визна­чається харчовими уподобаннями та культурою її батьків. Наприклад, якщо батьки постійно готують напівфабрика­ти або купують готову їжу, то цілком ло­гічно, що дитина звикає до такого харчу­вання та залюбки їсть такі продукти. Так формується замкнуте коло, бо з часом батьки переконуються, що саме це й є улюбленою їжею їхнього малюка.

Приклад авторитетних людей

Харчова поведінка авторитетних для дитини людей, напри­клад дорослих або інших дітей, упливає на розвиток вибірковості в їжі. Цей факт цілком природний та очевидний: дитина дивиться, що робить дорослий або старша дитина, і наслідує їхні дії.

Тож з огляду на те, що «копіювання за зразком» є основним спо­собом формування моделей поведінки і більшості навичок дитини в дошкільному віці, оточення має дотримуватися правил етикету і культури харчування. Слід зауважити, що харчова поведінка незна­йомих дорослих на харчову поведінку дітей майже не впливає.

Науково та експериментально доведено, що змінити харчову поведінку дитини можна завдяки впливу наочного навчання та мо­делювання. Наприклад, якщо дитині, яка відмовляється їсти певні овочі, показати тематичний відеоролик, у якому старші діти, пер­сонажі казок чи фантастичні герої їдять ці овочі залюбки, то вона змінить ставлення до цих продуктів харчування. Після перегляду фільму більшість дошкільників, наслідуючи дії героїв, починають вживати овочі від яких відмовлялися.

Важливо правильно обирати ілюстративний матеріал та за­соби наочного навчання, уважно ставитися до вибору мультиплі­каційних фільмів та дитячих програм, щоб сформувати адекватну харчову поведінку дитини і не порушити її впливом негативних пер­сонажів чи маркетингових навіювань

Реклама продуктів харчування

Що більше часу дитина проводить біля телевізора чи комп’ю­тера, то більше реклами вона сприймає. Засоби маніпулювання сві­домістю стимулюють бажання дитини вживати саме ту їжу чи напої, які пропонує в напрочуд яскравій формі реклама. До того ж перегляд телевізора протягом кількох годин на день значно змінює харчо­ву поведінку дитини — збільшується калорійність та кількість їжі, яку вона з’їдає.

     Зазвичай дитина обирає їжу, схожу на домашню, та ту, що ре­кламують: цукерки, шоколад, чіпси, фаст-фуд тощо. Дитяче харчу­вання в дошкільному закладі відрізняється від цих пріори­тетних для дитини продуктів і страв, що спричиняє додаткові труднощі в процесі адаптації до умов дитячого садка та подаль­шого формування харчової по­ведінки.

Якщо вдома прийнято сер­вірувати стіл та прикрашати страви, то дитина частіше на­даватиме перевагу домашній їжі, а не тій, що рекламують.

       Коли дитина має вільний доступ до їжі, то вона частіше обирає «заборонені» продукти, рідко — дозволені й корисні. Особливо, якщо батьків немає поряд. Тому коли необхідно підвищити привабли­вість певного продукту або страви для дитини, один зі способів це зробити — створити ситуацію їх штучного дефіциту.

                         Вплив неофобії на харчову поведінку дитини.

Неофобія — це природний захисний меха­нізм, що дає змогу дитині уникнути вживання в їжу незнайомих та нових продуктів. Неофобія притаманна дитині від народження, проте протя­гом підліткового віку її вплив слабшає, поступаючись місцем експериментуванню з новими про­дуктами, напоями тощо.

Пік неофобії припадає на вік від двох до шести років. До того ж хлопчики перебірливіші в їжі, ніж дівчатка.

    Виокремлюють такі причини неофобії: персональні (генетичні) чинники; харчові сімейні та етнокультурні традиції; соціальні впливи в організованому ди­тячому колективі. Окрім того, неофобія пов’язана із зовнішніми чинниками, зокрема різноманітністю доступної дитині їжі. Уподобання нового продукту збільшує бажання дитини скуштувати й інші незнайомі ра­ніше страви.

Подолання неофобії залежить від харчової поведінки оточен­ня, а особливо — батьків. Спостерігаючи за тим, як інші їдять не­знайомі страви, дитина поступово позбавляється страху перед но­вим. При цьому спостереження за оточенням впливає на дитину сильніше, ніж умовляння та розмови про їжу. Щоб позбутися нео­фобії, дітям зазвичай необхідно приблизно 15 разів спробувати но­вий продукт.

Також неофобія пов’язана з тим, хто купує незнайомі для ди­тини продукти (батьки чи інші дорослі), і чи може дитина ці про­дукти назвати. Неможливість ідентифікувати продукт при­зводить до відмови дитини від нього. Упізнавання продукту й уявлення про його властивості сприяє підвищенню довіри та ймовірності його вживання.

Дуже важливо сформувати в дити­ни уміння правильно обирати продукти харчування, орієнтуючись не лише на їх смакові особливості, а й на якість, харчо­ву і поживну цінність.

Отже, звички, набуті в дитинстві, пе­реходять і в доросле життя людини, тому формування стійких моделей адекватної харчової поведінки дитини важливе для збереження її здоров’я в майбутньому.

                  Захворювання, до яких призводить нераціональне харчування:

  • анемія;
  • атеросклероз;
  • хвороби органів травлення;
  • хвороби щитовидної залози;
  • гіпертонічна хвороба;
  • надлишкова маса тіла та ожиріння;
  • карієс;
  • кишкові інфекції;
  • інвазії та харчові отруєння;
  • кишковий дисбактеріоз;
  • метаболічний синдром;
  • злоякісні новоутворення;
  • подагра;
  • остеопороз;
  • цукровий діабет.

Рекомендації

щодо психологічних аспектів організації харчування дітей

Приймання їжі — це єдиний пізнаваль­ний процес, під час якого дитина в буквальному сенсі «куштує» навколишній світ. Вона має усві­домлено та позитивно ставитися до цього, адже приємні враження та емоції сприяють ліпшому засвоєнню продуктів харчування. Сформува­ти раціональну культуру харчування дитини та сприяти її ефективній організації у дошкільно­му навчальному закладі допоможе дотриман­ня рекомендацій щодо формування адекватної харчової поведінки дитини, дій у разі відмови дитини від їжі, поліпшення апетиту дитини  та особливостей її харчування під час вступу до ди­тячого садка.

                  ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ХАРЧУВАННЯ У ДІТЕЙ

Харчування — це одна із найважливіших функцій, яка забезпе­чує життєдіяльність нашого організму. Процес харчування у людини поряд з біологічною функцією викопує також соціальні, психологіч­ні функції. Їжа може бути формою спілкування, джерелом позитив­них емоцій, засобом відсторонення від власних проблем. Розрізня­ють декілька видів їжі за психологічним фоном, який їжа формує:

  • їжа, яка дає почуття впевненості і захищеності (молоко);
  • їжа, яка дає почуття фізичної сили і міці (м’ясо);
  • їжа, яка підкреслює високий соціальний статус (кав’яр та чер­вона ікра);
  • їжа дорослих, яка заборонена для дітей (кава).

   Виникнення харчових розладів пов’язане не тільки з органічни­ми, але й із психологічними, соціальними факторами, самі ж хар­чові розлади відносять до психосоматичних.

У дошкільному віці підвищений або знижений апетит дитини психологи більш за все пов’язують з дисгармонійними сімейними стосунками, неправильною поведінкою батьків, їх неправильним уявленням про здорове харчування. Часто батьки, діти яких страж­дають порушенням харчової поведінки, не можуть правильно орга­нізувати режим харчування дитини. Помилкою також може бути неправильне використання продуктів харчування, які не відпові­дають віку дитини, догодовування в проміжках часу між основни­ми прийомами їжі, надмірне вживання солодощів. Батьки іноді не враховують фізіологічних можливостей дітей, пропонуючи їм над­мірну кількість харчів. Процес харчування може бути пов’язаний із негативними емоціями (конфлікт між мамою (татом) та дитиною, обмеження свободи дитини, вимагання ідеальної чистоти, ультима­туми, погрози). Знизити апетит дитини може критика батьків на її адресу за обіднім столом. Діти можуть відмовитись від харчування через пригнічений стан. У багатьох випадках відмова від їжі є для дитини засобом привертання уваги до себе батьків та близьких.

 Неадекватне виховання батьками, які нехтують дитиною або схильні до гіперопіки, постійно все забороняють або все дозволя­ють, не вчить дитину адекватно реагувати на внутрішні стимули голоду і насичення їжею, тому уявлення про здорове тіло не може у неї розвиватись.

Конфлікти між мамою (татом) та дитиною можуть також спри­яти розвитку ожиріння. Нерідко діти починають вживати вели­ку кількість їжі в тому випадку, якщо вони відчувають себе кину­тими, якщо їм недостатньо любові, тепла. У даному випадку їжа є джерелом позитивних емоцій. Діти переїдають, схильні до над­мірної ваги або страждають від ожиріння саме в тих сім’ях, де від­сутня культура харчування, правильне уявлення про здорове хар­чування. Дуже часто дітей примушують з’їдати все, апелюючи до того, що не можна викидати харчі. Пізніше для багатьох дітей пе­реїдання стає звичкою.

                              Правила здорового харчування:

  • звертайте увагу не тільки на знижений апетит дитини, а й на під­вищений;
  • намагайтесь знайти причину такого апетиту, пов’язати її з особ­ливостями взаємодії батьків та дітей;
  • не забувайте та враховуйте смакові переваги, дитини;
  • під час вибору місця для харчування дитини важливо створити сприятливу обстановку, забезпечити помірний контроль за при­йомом їжі, врахувати потреби дитини, надати їй можливість про­явити самостійність, свободу;
  • будьте послідовні, батьки повинні висувати однакові вимоги до процесу харчування дитини, але їх має бути обмежена кіль­кість;
  •  не використовуйте їжу як винагороду (або покарання). Батьки купують дитині солодощі (чи інші привабливі продукти), щоб примусити дитину поводитися так, як цього хочуть вони, а ди­тина дуже швидко починає розуміти, що криками, істериками, плачем вона майже завжди може розраховувати на отримання солодощів;
  • будьте в міру вимогливі, лагідні, спокійні, пояснюйте дитині зна­чення здорового харчування, будьте-для неї прикладом, уникай­те емоційної дистанції з дитиною, живіть її життям, інтересами, не допускайте неприйняття та байдужості.

Література:

  1. Практичний психолог: дитячий садок №9, 2013.
    1. Психологічне здоров’я дошкільників/укл. Прищепа Т.І., Харків «Основа», 2010р.

 

Пам’ятка

Формування адекватної харчової поведінки дитини

 

☺       Із раннього віку слід постійно контролювати дотримання дитиною режиму харчування, створюючи певний ритуал приймання їжі.

☺       Варто пояснювати дитині, що під час харчування уся її увага має бути зосеред­жена на їжі.

 ☺       Можна  підвищувати обізнаність дитини щодо продуктів харчування ігровими методами:

-  розгадувати загадки про їжу;

-  проводити бесіди-розмірковування;

-  вводити дошкільника в проблемні ситуації, де він має зробити самостійний харчовий вибір.

☺       Слід формувати смакові звички та культуру поведінки дитини за столом до­брозичливим тоном, виражаючи віру в її потенційні можливості.

☺       Батькам слід знати, що діти вразливі, надто довірливі, легко піддаються навіюванню і наслідують дії та вчинки дорослих, тому формування культури харчування залежить від правильності харчової поведінки дорослих.

☺        Занепокоєння  дорослих, підкреслена увага до того, скільки з’їла дитина, впевненість, що треба їсти більше, або відсутність необхідного контролю за режимом і якістю харчування дитини призводять до порушення харчової поведінки в бік установлення умовно-рефлекторних механізмів психічної потреби в їжі.

 

Пам’ятка

Дії у разі відмови дитини від їжі

☺               Не можна змушувати дитину їсти або доїдати, тиснути на неї, навіювати почуття вини. Це формує негативне ставлення до процесу вживання їжі та до дорослого, який спонукає дитину доїдати.

☺                Не слід обіцяти дитині щось в обмін на повністю з’їдену страву на кшталт: «Якщо з’їси - куплю…», «їж, а то Марійка з’їсть», «Не будеш їсти, не підеш на прогулянку», оскільки це знижує цінність їжі та значущість процесу її вжи­вання.

☺                Не варто вмовляти, залякувати дошкільника та відволікати його іграшками, читанням книг, іграми, для того щоб він з’їв порцію. Це призводить до пору­шення харчової поведінки.

☺               Не можна перегодовувати дитину, адже вона з’їдає стільки, скільки потребує її організм у певному віці.

☺               Слід зрозуміти причину поганого апетиту дитини або надто гострого реагування на їжу. Часто відмова їсти і погіршення апетиту залежать не від якості або смаку страв, а від інших чинників, серед яких нежить, погане відчуття за­пахів, некомфортні умови перебування, конфліктні чи стресові ситуацій.

☺               Варто проконсультуватися з педіатром, якщо дитина страждає на часті дисбактеріози. Надмірну перебірливість в їжі може спричиняти неприємний дос­від вживання страв чи продуктів, після яких у дитини з’являлися больові від­чуття.

☺               Можна застосовувати прийом «активного слухання», якщо дитина відмовляєть­ся від їжі через втому або засмучення. У такому разі дорослий показує дитині, що розуміє її переживання, «чує» її. Слід запропонувати допомогу, о